Діалекти української мови

Кожна природна мова характеризується наявністю терито-

ріальних відгалужень – наріч, діалектів, говірок. Їх виникнення сягає глибокої давнини, ще родоплемінного періоду, а терито-ріальне закріплення сягає часів феодалізму.

Втім, для багатьох це означало родинну традицію чи політичний сентимент, бо реальна мовна ситуація є цілком відмінною. Для оцінки цієї реальної ситуації соціологами Києво-Могилянської академії було запроваджено поняття “мови, якій надається перевага” (мова, яку вільно обирав респондент для відповідей на запитання, поставлені відразу двома мовами – українською і російською). За даними репрезентативного опитування в цілому українській мові в Україні віддають перевагу 48,6 % 
респондентів.

  Територіальна українська мова складається з трьох наріч. 
До північного наріччя належать діалекти Чернігівщини, 
Сумщини, Київщини, Волині. Південна межа цього наріччя проходить приблизно в Луцьку, Рівному, Прилуках, Конотопі. 
Південно-західне наріччя складають діалекти Вінниччини, 
Хмельниччини, Тернопільщини, а до південно-східного – діалек-ти Харківщини, Луганщини, Донеччини.
Територіальні діалекти – це різновиди мови, де вона живе, 
функціонує і розвивається природним шляхом. Це ті потічки, які впадають у могутнє річище загальнонародної мови та її
вищого, окультуреного різновиду – літературної мови. 
Пересохнуть струмки – обміліє ріка. 
«Мова народу розчленована в діалектах, а зібрана воєдино 
в літературній мові»(Г.Брінкман)