«МИ, УКРАЇНЦІ, ВЕЛИКА РОДИНА, МОВА І ПІСНЯ У НАС — СОЛОВ'ЇНА»

Важливі дати для України

Незалежно від пори року, для українців є важливі дати в історії нашої землі. І кожен патріот своєї країни та й просто всебічно розвинена людина повинен їх знати і пам'ятати. Саме ці дні і події вели нас на шлях сильної, значущої в світі держави. Звичайно, всі важливі дати неможливо вмістити на цю сторінку, тому ми перерахуємо, на наш погляд, самі ключові моменти становлення держави і українських земель.
882 - зародження держави Київська Русь 

988 - Володимир оголосив про прийняття християнства з Візантії 

1187 - перша згадка слова "Україна" в Київському літописному зводі 

1492 - перша згадка про козаків, які в гирлі Дніпра напали на турецький корабель 

1648 - початок народно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького (1648-1657) 

1917 - проголошення Третього універсалу Центральної Ради про створення УНР як федерації Росії 

1922 - вхід України як УРСР до складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік 

1933 - штучний голодомор на українських землях (1932-1933) 

1941 - Велика Вітчизняна війна (1941-1945) 

1991 - проголошення незалежності України і всенародний референдум 

1996 - створення Конституції України 

2004 - Помаранчева революція в Україні

Символіка

З найдавніших часів жовто-блакитні кольори символізували Київську Державу ще до християнізації Русі. Після прийняття християнства ці кольори освячувалися образом животворного Хреста. За часів нашестя татарских орд Батия ця символізація зникла, але згодом відродилася в церковних оздобах, на гербах українських міст. Майже всі герби міст Київщини й України загалом обрамлялися жовто-блакитними кольорами.

З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорізького все частіше виготовлялися з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносили хрест, зорі, зброю, постаті святих. Державний герб УНР (тризуб на синьому тлі) був ухвалений 12 лютого 1918 року Малою Радою в Коростені. 22 березня 1918 тризуб та жовто-блакитний прапор були затверджені Центральною Радою. За гетьманського уряду П. Скоропадського порядок кольорів у прапорі було змінено на синьо-жовтий. 

У 1917-1920 рр. "Ще не вмерла Україна" (музика М. Вербицького, текст П.Чубинського) як єдиний державний гімн у законодавчому порядку не був затверджений, використовувалися й інші гімни. Процес розробки зовнішньої атрибутики сучасної Української держави також ще не завершений. 15 січня 1992 музична редакція Державного гімну була затверджена Верховною Радою України. 28 січня 1992 постановою ВР державним прапором України затверджено синьо-жовтий стяг, а 19 лютого 1992 ВР затвердила тризуб як малий герб України та головний елемент великого Державного герба.

Всесвітній день театру

Всесвітній день театру   Це чудове свято Всесвітній день театру (World Theatre Day) відзначають 27 березня на всій планеті з 1961 року за рішенням IX конгресу Міжнародного інституту театру.

Актор - найдавніша професія, що зародилася в Древній Греції. У 534 році до н. е.. в Афінах проводилися драматичні змагання, пальму першості в яких вирвав поет Феспіс, якого і нарекли першим актором і драматургом. У цей день, крім традиційних урочистих вшанувань і поздоровлень, на сценах усіх театрів світу дають найкращі спектаклі, включаючи і благодійні. Кращі актори нагороджуються спеціальними дипломами та преміями. У рамках свята проходять фестивалі, концерти і, звичайно, театральні капусники.

Українські театри не відстають від світового співтовариства. До такої знаменної події актори готують масу прем’єр. На головних міських площах буде організована різноманітна програма, спрямована на популяризацію театрального мистецтва.

Міжнародний день театру - це свято майстрів сценічного мистецтва і всіх глядачів, яких об’єднує любов до прекрасного. Гру акторів може зрозуміти будь-яка людина, незалежно від того, в якій країні він живе і якою мовою спілкується. А ті емоції, які передають актори в зал, несуть у собі таку потужну енергетику, від якої глядач приходить у повний захват. Кращою нагороди для артистів немає, і не буде.

27 березня починаючи з 1961 року.

Урок патріотизму

Ліні Костенко - 85

Ліна Костенко «…не належить історії, радше навпаки – майбутньому. Вона його абсолютний слух. Саме вона і ніхто інший прищепила сотням тисяч українців непохитну певність у тому, що слова «незалежність», «гідність» і «свобода» в українській мові існують не просто так. Її оцінки точні, а висновки завжди безпомилкові: «Ми є, тому що нас не може бути». (Ю.Андрухович).
19 березня 2015 року Ліні Василівні Костенко виповнюється 85. З метою вшанування творчої спадщини поетеси, формування умінь і навичок літературної та дослідницької діяльності учнівської молоді, підтримки талановитої молоді та творчої праці педагогів Національний центр «Мала академія наук України» проводить Всеукраїнський літературний конкурс «Розкрилля душі». Змагання проводиться у двох номінаціях: дослідницька робота та літературна творчість.
 Умови Конкурсу
Конкурс проводиться відповідно до наказу МОН України від 14.08.2014 №936 «Про затвердження Плану всеукраїнських і міжнародних організаційно-масових заходів з дітьми та учнівською молоддю на 2014/2015 навчальний рік за основними напрямами позашкільної освіти».
Конкурс відбудеться в два етапи: І етап – відбірковий (обласний, заочний) – у лютому-травні 2015 р., ІІ етап – фінальний (всеукраїнський, очний) – у вересні 2015 року в м.Києві.
Переможці та учасники І етапу Конкурсу будуть нагороджені дипломами Департаменту освіти і науки, молоді та спорту м.Києва, Київської Малої академії наук учнівської молоді та цінними подарунками.
Вікіпедія: Ліна Костенко
З архіву Євгена Маланюка: (1966): «Навіть у Драча є нотки рабства, чи підоснови. Навіть у Рильського. Навіть у Хвильового. Симоненко — це «лютий крик прозрілого раба» (цитата із поезії «Шевченко» (1925).
А Ліна народжена війною, як Зеров, Нарбут, Яновський, Бажан, Підмогильний. І тут є наша ціль: ДУХОВНА СУВЕРЕННІСТЬ. Україна в серцях і мозку. І цього Ліні не вибачать».

Патріотичне виховання

Наш прапор

Як давно в Україні з'явився жовто-блакитний прапор?

За поширеними легендами, прапором УНР ніби був жовто-блакитний стяг (жовта смуга зверху). Однак насправді протягом 1917 року в Україні порядок кольорів на прапорі не був остаточно усталений і використовували обидва варіанти — і з верхньою блакитною смугою, і з жовтою. Однак в кінці 1917 та на початку 1918 року було затверджено низку морських і службових прапорів, на яких верхня смуга була блакитною.
                     

За часів гетьманату Павла Скоропадського 1918 року порядок кольорів не зазнав змін. Іноді помилково Скоропадському приписується «перевертання кольорів». Аналогічний порядок прийняла й ЗУНР, проголошена в листопаді 1918 року, але верхня смуга визначалася як «синя», а не «блакитна».

Після повалення Гетьманату в грудні 1918 уряд УНР залишив прапор без змін, таким чином остаточно закріпивши теперішній порядок смуг. У 1920 верхню смугу, з огляду на низьку світлостійкість блакитного кольору, також почали вживати синьою. Після поразки українських держав виникли непорозуміння між прихильниками синьо-жовтого і жовто-синього порядку поєднання кольорів, які закінчилися постановою Української Національної Ради від 27 червня 1949 року, яка відзначала, що до остаточного виготовлення державних емблем незалежної влади в Україні національний прапор буде синьо-жовтий.

Карпатська Україна в березні 1939 року прийняла такий же порядок смуг — синя над жовтою. Той самий порядок смуг був і на прапорі, який підняли у Львові 1941 року з ініціативи ОУН(б). Натомість протилежний порядок смуг використовували структури, ініційовані ОУН(м), у тому числі й дивізія «Галичина», а також Українське Визвольне Військо (УВВ).

Зрештою саме синьо-жовтий порядок закріпився як основний і саме його було офіційно прийнято в незалежній Україні 28 січня 1992 року.

Жовто-блакитне знамено — це національний символ нашої держави.

         

З давніх-давен стяг був святинею, без нього військо не рушало в похід, не вступало в бій. Захопити стяг ворога означало отримати перемогу.

Учені вважають, що форми прапорів, зображення на них та їхній колір залишалися незмінними упродовж тривалого часу — поки зберігалася стара народна віра. Так, ще до прийняття християнства для Київської Русі були символічними синій та жовтий кольори. Після прийняття християнства ці кольори були освячені образом животворного Хреста... Пізніше ці кольори зустрічаються в гербах західних українських земель, на знаменах українських козаків, у козацькому та гайдамацькому одязі.

                                 
Прапори виготовляються, як правило, відповідно до кольорів герба тієї чи іншої країни. Ці самі кольори присутні в гербах губерній, міст. Так, зі 104 гербів українських міст у XVIII—XIX століттях у 86 трапляється жовтий колір, у 51 — блакитний.
Вважається, що у гербах блакитна барва означає чесність, вірність, бездоганність, а також пов'язана з небом, повітрям. Золото уособлює могутність, силу, багатство, постійність, шляхетність, віру, справедливість, милосердя, окрім того, воно символізує сонце.

                          
28 січня 1992 року Верховна Рада прийняла постанову про Державний Прапор України. Ним став прямокутний стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг: верхня — синього кольору, а нижня — жовтого. Кольори прапора мають відбивати блакитне небо над золотими ланами пшениці — бо символами нашої країни є чисте небо і пшенична нива.
З дитячої енциклопедії «Світ моєї України»
Розкажи, що ти дізнався про історію нашого Державного Прапора. Що символізують його кольори?
                                  

Наш прапор.

Образ цей не зблідне, хоч минуть жнива.

Це знамено рідне — злото й синява.

Небеса блакитні сяють з глибини,

а пшеничні й житні мерехтять лани.

Прапор наш, як літо, в сонці майорить —

по долині жито, по горі блакить.

                                                                                                                             Дмитро Павличко

   

З яким почуттям поет говорить про прапор? Знайди у вірші порівняння. З якою метою їх ужито? Які рими створюють мелодійний характер твору? Вивчи вірш напам'ять.

Знай і шануй державні символи України!

ПРАПОР   Н. Поклад

 Прапор — це державний символ 

Він є в кожної держави;

 Це для всіх — ознака сили, 

Це для всіх — ознака слави. 

Синьо-жовтий прапор маєм:

 Синє — небо, жовте — жито;

 Прапор цей оберігаєм, 

Він — святиня, знають діти. 

Прапор свій здіймаєм гордо, 

Ми з ним дужі і єдині, 

Ми навіки вже — народом, 

Українським, в Україні.

 *** ПРАПОР О. Олесь 

Синій, як море, як день, золотий —

 З неба і сонця наш прапор ясний.

 Рідний наш прапор високо несім! 

Хай він, уславлений, квітне усім! 

Гляньте, на ньому волошки цвітуть, 

Гляньте, жита в ньому золото ллють. 

З жита й волошок наш прапор ясний. 

З неба і сонця, як день весняний.

      Поміркуйте, чому розділ має таку назву.

З якої книги вірш «Наші предки — слов'яни» ? Хто її автор?

З яких творів ці рядки: Оце вам, діти, нова земля; Дуже його любили і солдати, й офіцери?
Коли було прийнято постанову Верховної Ради України про Державний Прапор?
Які науково-популярні тексти є у розділі? Звідки вони?
До яких жанрів належать твори розділу?

Які сторінки історії українського народу вам особливо запам'яталися? Про що ви хотіли б дізнатися більше?
Якими новими словами поповнився ваш словник?

Як Олександрівськ став Запоріжжям

• 23 березня 1921 року — Олександрівська губернія перейменована на Запорізьку.

У березні 1921 року у нашому місті, яке на той час називалося Олександрівськ і було адміністративним центром Олександрівської губернії, трапилася знаменна для губернії в цілому та міста, зокрема, подія. З другої половини місяця з офіційних назв багатьох губернських та міських установ та організацій, в тому числі з назви Олександрівської міської ради, зникає перше слово – “Олександрівська”, а замість нього з’являється нове – “Запорізька”. Передували цим змінам наступні події.

Вперше пропозицію щодо перейменування міста Олександрівська на Запоріжжя зробив на Олександрівському повітовому з’їзді Рад (який тривав з 7 по 13 лютого 1921 року) делегат від Великомихайлівської волості Яків Шевлюк. А 18 лютого 1921 року, в останній день роботи 1-го Олександрівського губернського з’їзду Рад, його делегати після коротких суперечок більшістю голосів підтримали пропозицію, що надійшла до президії, стосовно перейменування Олександрівської губернії на Запорізьку.

Народився Микола Лисенко

Мико́ла Віта́лійович Ли́сенко (10 (22) березня 1842 р., с. Гриньки, Полтавщина, Російська імперія — 24 жовтня (6 листопада) 1912 р., Київ, Київська губернія, Російська імперія) — український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч.

До найвідоміших творів Лисенка належать музика гімнів «Молитва за Україну» та «Вічний революціонер», котрі зокрема виконував хор К. Стеценкапід час Свята Злуки, опери «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка» та інші. Лисенко створив численні аранжування народної музики для голосу й фортепіано, для хору та мішаного складу, а також написав значну кількість творів на слова Т. Шевченка.

У композиторській спадщині Лисенка важливе місце займають твори на тексти Тараса Шевченка. Музика до «Кобзаря», «Радуйся, ниво неполитая», «Б'ють пороги», «Гайдамаки», «Іван Гус» тощо, що стали наріжним каменем подальшого розвитку українського академічного музичного мистецтва та утвердження його самобутності. Лисенко — автор опер «Різдвяна ніч» (1874), «Утоплена» (1885), «Наталка Полтавка» (1889), «Тарас Бульба» (1890), «Енеїда» (1910), дитячих опер «Коза-дереза» (1880), «Пан Коцький» (1891), «Зима і Весна» (1892), оперети «Чорноморці», які стали основою українського національного оперного мистецтва.

Попри політику царського уряду, спрямовану на знищення української мовної самосвідомості, що простягалася й на музичну сферу (зокрема Емський акт 1876 р. забороняв також і друкування українською мовою текстів до нот), Микола Лисенко займав однозначну й непохитну позицію щодо статусу українського слова в музичній творчості^[5]. Доказом принципового ставлення митця до українських текстів є те, що в своїх численних хорах і солоспівах, написаних на слова різних поетів, він звертався переважно до українських авторів (Іван Франко, Леся Українка, Олександр Олесь, Олександр Кониський та ін.), а коли брав за основу вірші інших — наприклад, Г. Гейне чи А. Міцкевича, то завжди в перекладах, здійснених Михайлом Старицьким, Лесею Українкою, Максимом Славинським, Людмилою Старицькою-Черняхівською й іншими. Показово, що в багатій вокальній спадщині Миколи Лисенка є лише один романс «Признание» на російський текст С. Надсона. Однак вже інший солоспів на вірші цього вельми популярного серед музикантів російського поета — «У сні мені марилось небо» — перекладений.

Творча спадщина

Микола Лисенко заслужено вважається засновником української національної музики. Суттєву роль у цьому відіграє як його композиторська, так і етнографічна діяльність.

Етнографічна спадщина Лисенка — запис весільного обряду (з текстом і музикою) у Переяславському повіті, запис дум і пісень кобзаря О. Вересая, розвідки «Характеристика музыкальных особенностей малорусских дум и песен, исполняемых кобзарем Остапом Вересаем» (1874), «Про торбан і музику пісень Відорта» (1892), «Народні музичні інструменти на Вкраїні» (1894).

Сам композитор підкреслював важливість глибокого знайомства із фольклором:

"Яка то є велика потреба музикові, а заразом і народникові повештатися поміж селянським людом, зазначити його світогляд, записати його перекази, споминки, згадки, прислів'я, пісні і спів до них. Вся ця сфера, як воздух чоловікові потрібна; без неї гріх починати свою працю і музикові й філологові"

Всесвітній день поезії

Фестиваль Дружин юних пожежних-рятівників

Сьогодні в Запорізькій гімназії № 93 відбувся

 ФЕСТИВАЛЬ ДЮП-Р 2015

Наша команда посіла перше місце

ДніпроГЕС у Запоріжжі: цікаві факти

ДніпроГЕС у Запоріжжі приховує багато цікавого!
1925 року професор Іван Александров розробив технічний проект електростанції. Автором архітектурного проекту був Віктор Веснін. 15 березня 1927-го біля Запоріжжя замайорів червоний прапор зі словами "Дніпробуд розпочато". 



Пуск першої черги - п'яти енергоблоків Дніпровської гідроелектростанції відбувся 10 жовтня 1932 року. Цей день прийнято вважати офіційною датою введення станції в експлуатацію, хоча першу електроенергію Дніпрогес видав 1 травня 1932 року, коли в 6 годин 30 хвилин був пущений перший агрегат гідростанції. Дніпрогес - первісток з 30 електростанцій загальною потужністю 1,5 млн. квт., Передбачених державним планом електрофікаціі. Після завершення будівництва начальника будівництва Олександра Вінтера обрали академіком АН СРСР, хоча він не мав опублікованих наукових праць. В його уяві рекомендують його академіки написали: «Досить того, що він побудував Дніпрогес». У ті роки станція була найбільшою в Європі. Довжина дамби 760 м, висота - 60 м, радіус дуги - 600 м. «Побудова Дніпровської станції є тріумфом техніки, яким могла б пишатися кожна країна», - писала американська газета «Нью-Йорк івнінг пост». Монтаж всього обладнання був завершено 16 квітня 1939 року. Після запуску дев'ятий гідроагрегати станція вийшла на проектну потужність - 560 тис. кіловат. Дніпровська ГЕС заклала фундамент Запорізького промислового комплексу: виросли заводи «Комунар», листової сталі, інструментальних сталей, алюмінієвий, магнієвий, феросплавний, коксохімічний, електродний. У 1939 році станція вийшла на проектну потужність, а Запоріжжя стало обласним центром.

Народився Альберт Ейнштейн

14 березня 1879 року у німецькому місті Ульм в сім'ї інженера-електрика народився Альберт Ейнштейн, видатний німецький фізик-теоретик, лауреат Нобелівської премії (1921), автор спеціальної (1905) і загальної (1915) теорій відностності, що лягли в основу нової моделі світу.

Альберт Ейнштейн

(1879 - 1955)

Альбе́рт Ейнште́йн або Айнштайн (Albert Einstein) — (* 1879, Ульм, Німеччина — † 1955,Прінстон, США) — один з найвизначніших фізиків XX століття. Лауреат Нобелівської премії 1921 року.

Альберт Ейнштейн народився 14 березня 1879 року в німецькому місті Ульм в єврейській родині. Мешкав у Швейцарії (з 1893), Німеччині (з 1914) і США (з 1933). Створив спеціальну (1905) і загальну(1907–1916) теорії відносності; відкрив закон взаємозв'язку маси і енергії (див. E=mc²). Автор основоположних праць з квантової теорії: ввів поняття фотона, встановив закони фотоефекту, основний закон фотохімії (закон Ейнштейна), передбачив (1916) вимушене випромінювання. Розвинув статистичну теорію броунівського руху, заклавши основи теорії флуктуацій, створив квантову статистику Бозе—Ейнштейна. З 1933 року р. працював над проблемами космології і єдиної теорії поля.

У 30-і роки емігрував з Німеччини в США і пізніше на знак протесту проти націонал-соціалізму відмовився від німецького громадянства і вийшов із складу Пруської і Баварської Академій наук. Також виступав проти війни, в 1940-х — проти застосування ядерної зброї. У 1940 р. підписав лист президентові США про небезпеку створення ядерної зброї в Німеччині. Гаряче підтримував ідею створення єврейської держави.

Приватний архів Альберта Ейнштейна зберігається в Національній бібліотеці Ізраїлю в місті Єрусалим.

Цей день в історії України

• 1917 — до Києва із заслання повернувся Михайло Грушевський
• 1917 — над будівлею Центральної Ради ухвалено підняти жовто-блакитний прапор
• 1938 — Російську мову запровадили як обов'язковий предмет для навчання в усіх школах СРСР
• 1939 — Бій Карпатської Січі з чеськими військами
• 1949 — У Канаді розпочала діяльність Українська Вільна Академія Наук

Народилися

• 1733 — Джозеф Прістлі, англійський хімік; відкрив кисень
• 1838 — Рафаелло Джованьйолі, італійський письменник («Спартак»), революціонер
• 1888 — Антон Макаренко, український педагог і письменник («Педагогічна поема», «Прапори на баштах»)
• 1913 — Сергій Михалков, дитячий письменник, автор текстів державних гімнів СРСР і Росії
• 1960 — Юрій Андрухович, український письменник

Ю́рій І́горович Андрухо́вич (* 13 березня 1960, Станіслав) — український поет, прозаїк, перекладач, есеїст. Живе і працює в Івано-Франківську. Віце-президент Асоціації українських письменників.